Професійне вигорання

2. Ознаки професійного вигорання

Ознаки, характерні для синдрому професійного вигорання, умовно можна
поділити на три основні групи: психофізіологічні, соціально-психологічні й
поведінкові.
До психофізіологічних симптомів професійного вигорання відносяться:
• відчуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорам, але й зранку,
відразу після сну (симптом хронічної втоми);
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• зниження сприйнятливості й реактивності на зміни зовнішнього
середовища (відсутність зацікавленості до новизни чи реакції страху на
загрозливу ситуацію);
• загальна астенізація (слабкість, зниження активності й енергії, погіршення
біохімії крові й гормональних показників);
• часті безпричинні головні болі; постійні розлади травної системи;
• різка втрата/набір ваги;
• повне або часткове безсоння;
• загальмованість, сонливий стан й бажання спати протягом всього дня;
• задишка чи порушення дихання при фізичному чи емоційному
навантаженні;
• помітне зниження зовнішньої й внутрішньої сенсорної чутливості:
погіршенні зору, слуху та ін., втрата тілесних відчуттів.
До соціально-психологічних симптомів професійного вигорання
відносяться:
• байдужість, пасивність й депресія (знижений емоційний тонус, відчуття
пригніченості);
• підвищена роздратованість на незначні події;
• часті нервові «зриви» (спалахи невмотивованого гніву чи відмова від
спілкування, );
• перебільшення негативних емоцій (почуття провини, образа, підозрілість);
• відчуття неусвідомленого хвилювання й підвищеної тривожності (відчуття,
що «щось не так, як треба»);
• відчуття гіпервідповідальності й постійне відчуття страху («не вийде», «не
справлюся»);
• загальна негативна установка на життєві й професійні перспективи («Які б
зусилля не прикладав, все одно нічого не вийде»)
До поведінкових симптомів професійного вигорання відносяться:
• відчуття, що робота стає важчою, а виконувати її — все складніше;
• співробітник помітно міняє свій робочий режим дня (рано приходить на
роботу й пізно уходить, або навпаки);
• незалежно від об’єктивної необхідності працівник постійно бере роботу
додому, але вдома її не виконує;
• працівник відмовляється від прийняття рішень, знаходячи різноманітні
причини для виправдань;
• відчуття своєї непотрібності, зниження ентузіазму, байдужість до
результатів;
• неспроможність виконувати важливі, пріорітетні завдання й «застрягання»
на незначних деталях;
• свідома «соціальна ізоляція» від оточення, підвищення неадекватної
критичності;
• зловживання алкоголем, різке зростання викурених цигарок за день,
приймання наркотичних речовин.
Відмічено, що симптоматика професійного вигорання може проявлятися не
тільки у окремих працівників. Нерідко, зустрічається професійне вигорання
організацій, яке проявляється в тому, що у більшості співробітників
спостерігається однакова симптоматика у фізичному й емоційному станах (люди
стають «на одне обличчя»). В них немає віри в позитивні зміни на роботі й
можливості що-небудь змінити власними зусиллями.
Симптоми професійного вигорання організації: неадекватно підвищена
плинність кадрів (від 100% й більше протягом року, тобто протягом року
звільняються практично всі співробітники, а деякі працюють менше року);
знижена мотивація до праці, занадто часті «перекури» й «чаювання» (більше 30%
від загального об’єму робочого часу); професійна залежність персоналу від
керівника, яка проявляється або в підвищеному й неадекватному критичному
відношенню до управління, або у відчутті безпорадності без активної допомоги
керівництва; занадто висока конфліктність персоналу й тяжка атмосфера в
організації.