Теоретичний матеріал до теми 1. Сутність та роль тайм-менеджменту

1. Сутність часу. Поняття ресурсу часу і його означення

Останнім часом практично у кожної людини все частіше з’являється відчуття, що вона нічого не встигає. Встановлюючи для себе певні терміни для вирішення поставлених завдань, розуміє, що катастрофічно не вкладається в дані часові рамки. А вирази «як білка в колесі» або «загнана коняка» чомусь співвідносяться з сучасними нічого не встигаючими, вічно кудись поспішаючими людьми. Якщо Ви побачили себе в даному прикладі, то прийшла пора зайнятися ефективним управлінням часом. Але спочатку все-таки необхідно з’ясувати, що таке «час», зрозуміти його природу і сутність, розібратися в тому, як ним (часом) можна розпорядитися собі на користь.

 

Час – це ні що інше, як тривалість нашого життя, ступені його розвитку, які мають різне значення для особистості, яка формується. Це найбільша цінність життя, оскільки людині вдається наповнити час глибоким змістом і реалізувати себе в ньому.

Час – це ще і темп, швидкість, терміни, ритми, періоди, етапи та певні структури найрізноманітніших процесів і явищ. Час є життєвою енергією, без якої неможливо існувати і розвиватись.

 

Виділяють два типи часу:

·         об’єктивний (зовнішній) – єдиний для всіх людей (секунди, хвилини, години, доба, роки та ін.). Ним вимірюється тривалість подій, він строго структурований і незмінний, служить еталоном, відповідно до якого живе людство;

·         суб’єктивний (внутрішній) – є більш абстрактним, ніж об’єктивний, він не піддається виміру, його не обраховують хвилинами або днями, він є відчуттям часу. Він неоднаковий і трансформується залежно від виду діяльності, протікає з різною швидкістю через почуття і дії людини, тому є підконтрольним типом часу. Суб’єктивний час – це коли Ви «занурюєтесь в свої справи, забуваючи про час», там відсутні будь-які обмеження і тиск об’єктивного часу, що дозволяє втілювати в життя нездійсненні завдання.

Якщо час не використовувати з користю, то він безповоротно «кане в Лету», отже, для його правильного застосування людина має ставитися до нього більш дбайливо.

 

Дослідники підрахували:

·         у році 8760 годин;

·         2920 з них витрачається на сон;

·         1928 – знаходимося на роботі;

·         1664 годин припадає на вихідні (без урахування сну);

·         320 годин – це відпустки (не рахуючи вихідних);

·         1446 «вільних» годин ми маємо протягом робочого тижня (насправді їх в два рази менше – 723);

·         428 годин витрачається на поїздки.

 

За все життя в середньому витрачається:

·         5 років на прибирання;

·         4 роки на подорожі;

·         7 років на водні процедури;

·         13 років на перегляд телевізора;

·         1 рік на пошук потрібної речі серед безладно розкиданих інших речей і предметів.

 

І, з огляду на все це, потрібно отримати найбільшу вигоду з витрачених годин і спробувати навчитися використовувати весь відведений час на те, щоб встигнути зробити все найважливіше і найнеобхідніше. З плином життя значення часу набуває важливого значення: для когось час швидко «летить», і він починає замислюватися про економію цього ресурсу, а для інших час тягнеться нескінченно довго.

 

Управління ресурсом часу – це, насправді, ні що інше, як управління власним життям, а людина в будь-який момент може зробити вибір: сидіти, склавши руки, нічого не роблячи, або взяти керування ним в свої руки.

Управління ресурсом часу – це вміння встигати зробити за мінімальний термін максимальну кількість найбільш важливих справ, які наближають нас до досягнення життєво важливих цілей.

В разі ефективного управління ресурсом часу людина отримає великі переваги і може змусити час працювати на себе, а саме:

·         досягати більшого за менший час;

·         бути більш організованою, в результаті чого скоротиться витрата часу на відволікаючі справи та дрібниці;

·         навчитися концентруватися на важливих питаннях, що покращить ефективність прийнятих рішень, в результаті чого з’явиться більше часу на свої потреби й творчість.