Конспект. Еволюція теорії та практики менеджменту

3. Характеристика інтегрованих підходів до управління

На відміну від традиційних теорій менеджменту, які акцентували головну увагу на якомусь одному аспекті управління (операції, процес управління та управлінська діяльність, поведінка людей в організаціях) сучасна теорія менеджменту зосереджена на перевагах процесного, системного та ситуаційного підходів, які не виключають, а синтезують попередні концепції.

ПРОЦЕСНИЙ підхід

Розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у певній послідовності. Кожна функція управління, в свою чергу, складається із взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій. Об’єктом досліджень процесного підходу є безперервний процес виконання взаємопов’язаних функцій управління організацією.

СИСТЕМНИЙ підхід

Основою сучасного менеджменту є розуміння організації як пе­реважно відкритої системи, яка функціонує в умовах мінливого середови­ща та взаємодії багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників. Філософське розуміння управління полягає в тому, що воно (управління) є властивіс­тю високоорганізованих систем підтримувати свою якісну сутність, вза­ємодіяти з середовищем і розвиватись.

Розглядаючи організацію як систему, слід розрізняти в її струк­турі чотири взаємопов'язані елементи, що функціонують як єдине ціле:

• витрати (вкладення): матеріальні, людські, фінансові та інфор­маційні ресурси, які організація отримує зі свого середовища;
• трансформаційні процеси, тобто технологічні та управлінські процеси, що перетворюють ресурси у випуск;
• випуск (результати) — це товари та послуги, прибутки, втрати, поведінка працівників та інформація;
• зворотний зв'язок — це реакція середовища на результати діяль­ності та сприйняття організацією цієї реакції.

Отже, для успішного менеджменту слід постійно вивчати та ана­лізувати зміни середовища, осмислювати вплив цих змін на підсистеми в межах організації, розуміти й передбачувати наслідки рішень для ор­ганізації.

Досліджуючи організацію як відкриту систему, американська кон­салтингова фірма «МакКінсі» запропонувала модель менеджменту ор­ганізації, яка складається з семи взаємопов'язаних елементів.

В англій­ській мові назва кожного з цих елементів розпочинається з літери «S», тому цей підхід більше відомий як  МОДЕЛЬ 7 «S»

Системний підхід до менеджменту організації передбачає на­явність у структурі системи підсистем, тобто відносно автономних і в той же час підпорядкованих їй систем: маркетингу, виробництва, збуту, фінансів тощо. Взаємозалежність та співпраця різних підсистем у межах організації характеризується такою властивістю як синергія, тобто здатністю двох чи більше суб'єктів спільно діяти в одному напрям­ку, досягаючи набагато кращого результату, ніж якби вони діяли окремо.

       

Ефект синергії помітив ще Адам Сміт, шотландський економіст XVIII століття, — у своїй книзі «Добробут народів» він описує процес виготовлення звичайних шпильок. Працюючи самотужки, один робітник навряд чи зміг би за день виготовити хоча б двадцять шпильок. Але на де­яких фабриках підприємці розділили виготовлення цього виробу на цілу низку стадій — окремих операцій. Так, один робітник витягував дріт, інший вирівнював його, третій розрізав на шматки, четвертий займався тим, що загострював кінці, і так аж до завершення, всього виконувалось 18 операцій. Працюючи таким чином, десять робітників виготовляли 48 тис. шпильок за зміну, — по 4800 на кожного! 

Як бачимо, синергія є могутнім важелем, за допомогою якого ор­ганізація може досягнути успіху. Однак, якщо керівник не дбає про ко­ординацію та кооперацію підсистем, не стежить за зворотним зв'язком із середовищем і не пристосовується до нього, він посилює процес ентро­пії, тобто системного занепаду, який призводить до кризи й банкрутства. Ентропія подібна течії, яка відносить плавця далеко донизу ріки, якщо той перестає гребти.

СИТУАЦІЙНИЙ підхід

До сучасних концепцій менеджменту належить і ситуаційний підхід, суть якого полягає у тому, що кожна організація є унікальною і тому не існує універсального способу управління. Ситуаційний підхід синтезує різні школи, прийоми і концепції та пов'язує їх з конкретними ситуаціями для досягнення найкращого результату.

Основними ідеями ситуаційного менеджменту є такі: керівник пови­нен володіти різними засобами й методами управління; він повинен уміти передбачати наслідки прийнятих управлінських рішень та обраних стра­тегій; керівник повинен уміти правильно оцінити та зрозуміти ситуацію, а також прогнозувати ймовірні її зміни; мистецтво менеджера полягає в тому, що він повинен уміти пов'язувати конкретні управлінські прийо­ми та інструменти з конкретною ситуацією для того, щоб по можливості зменшити негативні впливи та наслідки й забезпечити досягнення цілей організації найкращим чином в конкретних обставинах.

Під ситуацією розуміють конкретний набір обставин, які впливають на організацію в цей час.