Теорія до теми 8
2. Обстеження покрівлі та гідроізоляції
Пошкодження покрівлі за обсягами руйнування поділяються на:
- точкові - зосереджені на площі до 1 м2,
- локальні — розташовані на площі до 100м2,
- суцільні — тобто часті точкові або сполучені локальні пошкодження, що займають загалом більше 40% площі покрівлі.
Точкові пошкодження найчастіше з’являються внаслідок механічних дій на покрівлю (проломи, прориви, здуття, тріщини, загортання полотнищ рулонної покрівлі; раковини, лущення, наскрізні тріщини і прориви мастикового гідрозахисного шару; тріщини, відколи кутів, проломи або викришування окремих листів азбоцементних покрівель; дрібні свищі, пробоїни, корозія окремих листів сталевих покрівель та інше).
Локальні пошкодження спричиняються низькою якістю матеріалів, що застосовуються, і виконання робіт. До них належать:
— старіння водоізоляційного шару в розжолобках і приляганнях, загортання полотнищ рулонного килима;
— відшарування, здуття одного з шарів рулонного покриття;
— розриви покрівельного килима над швами між плитами покриття;
— відшарування у розжолобках, тріщини у приляганнях;
— корозія у розжолобках, тріщини, відколи, проломи азбоцементної покрівлі;
— корозія, свищі, пробоїни у розжолобках і окремих листах металевої покрівлі.
До підготовчих робіт огляду покрівлі входить:
а) розчищення найбільш характерних місць покрівлі від сміття, бруду та пилу, прибирання в цих місцях гравійної посилки з оголенням основного покрівельного килима;
б) встановлення ходових трапів на азбоцементних і сталевих покрівлях.
Огляд покриття починають із стелі несучої конструкції Спочатку перевіряють стан конструкції та інженерних комунікацій, що проходять крізь покриття.
В обстеження покрівлі включають:
а) візуальний огляд,
б) інструментальні виміри;
в) відбір зразків і вирубок матеріалів покриття і покрівлі
г) комплекс лабораторних випробувань
Візуально визначають стан відкритих елементів конструкцій даху; нижньої площини покриття, захисного верхнього шару покрівлі і деталей примикань покрівлі.
Інструментальними замірами визначають:
а) площу покрівлі та площу руйнувань;
б) розмір прогинання та просідання.
Лабораторними дослідженнями визначають стан прихованих конструктивних елементів: паро-, термоізоляції і вирівнювальної стяжки, а також ступінь корозії матеріалу покрівлі.
Для визначення повної картини руйнувань виявляють сліди протікання покрівлі на столі і стінах приміщень, що розташовані безпосередньо під дахом. Сліди протікань наносять на план покриття та суміщають їх з відміченими пошкодженнями покрівельного килима.
При утрудненнях із визначенням місць протікань використовується локальне заливання окремих ділянок покрівлі. При цьому ділянки покрівлі, що випробовуються, відокремлюють від інших ділянок покрівлі валиком, який влаштовують з цементного розчину висотою 100 мм.
Пошкодження водоізоляційного покрівельного килима за мірою його руйнування класифікуються так:
— руйнування захисного шару;
— руйнування у місцях прилягання карнизів, вентиляційних каналів, дефлекторів і шахт, світлових і аераційних ліхтарів, водостічних воронок тощо;
— руйнування карнизної частини покрівлі;
— руйнування одного, двох або більше основних шарів килима;
— повне руйнування килима, основи і теплоізоляційного шару.
У процесі обстеження покрівлі оглядають стан таких конструктивних елементів покриття або даху:
— покрівля — суцільність та цілісність покрівлі, наявність сміття, бруду, місць механічних пошкоджень і тріщин на її поверхні; стан прилягань покрівлі до виступаючих конструкцій, водостічних воронок тощо;
— конструкції покриття — наявність тріщин, понаднормативних прогинів, місць протікання, висолів, слідів зволоження конденсатом, корозії тощо; стан карнизних вузлів, огорожі даху, світлових і аераційних ліхтарів, вентиляційних каналів, дефлекторів і шахт, виходів на дах, деформаційних швів, опор, стояків і відтяжок тощо;
— система водовідводу — умови видалення води, наявність застійних блюдець, фактичні ухили даху, міра забруднення водостічних воронок, замокання стін і цоколя тощо.
Під час обстеження у зимовий період фіксують зони і глибини відкладання снігу на покрівлі, міру обмерзання прикарнизної частини, вентиляційних каналів, дефлекторів та шахт, світлових і аераційних ліхтарів тощо.
У ході обстеження сталевих покрівель додатково установлюють стан і міру ураження корозією покрівельної сталі та стан дерев'яних конструкцій даху.
Обстеження азбоцементних покрівель включає огляд стану металевих та дерев'яних конструкцій і елементів даху.
Стан гідроізоляції приміщень та наявність пошкоджень визначають за розмірами і ступенем руйнування при візуальному огляді та інструментальних дослідженнях.
У підготовчі роботи для огляду гідроізоляції входить:
а) розчищення місць протікань усередині підземних приміщень,
б) очищення від ґрунту ділянок зовнішньої гідроізоляції;
в) розбирання стінок, що притискають та захисних шарів.
До початку огляду підземних приміщень будівлі або споруди необхідно провести огляд стану сантехнічних комунікацій, що проходять в цьому приміщенні або поруч, щоб їх протікання не вважати як протікання гідроізоляції. За необхідності беруть проби води.
Пошкодження гідроізоляції за обсягами руйнування підрозділяють так само, як і пошкодження покрівлі.
Пошкодження гідроізоляції за мірою руйнування класифікують так:
— руйнування притискної (захисної) стінки;
— руйнування захисного шару;
— руйнування місць прилягання;
— руйнування одного, двох чи більше шарів гідроізоляції;
— повне руйнування гідроізоляційного килима.
Внутрішню гідроізоляцію підземних приміщень оглядають безпосередньо з визначенням місць, характеру та інтенсивності протікань, наявності на її поверхні слідів механічних пошкоджень та руйнувань.
Особлива увага повинна бути поставлена до наявності слідів корозії арматури конструкцій підземної частини будівлі (споруди).
Стан зовнішньої гідроізоляції характеризується наявністю або відсутністю слідів протікань та корозії арматури на стінах і підлозі ізольованого підземного приміщення.
Інструментальне обстеження проводять у випадку осадових явищ підземних будівель них конструкцій і прилеглого до них ґрунту. В основному, фіксується ширина і глибина розкриття тріщин.
За наявності точкових і локальних пошкоджень, зон протікань визначають місця роз ташування і розміри ділянок з такими пошкодженнями.
За наявності суцільних протікань покрівель і гідроізоляції додатково виконують вирубки ізоляційного матеріалу у цих зонах і лабораторними випробуваннями визначають стан цих покриттів.
За даними обстеження розробляють схему дефектів та схему протікань.
Аналіз результатів обстеження покрівель або гідроізоляції здійснюють для встанов лення технічного стану покрівлі або гідроізоляції.
Визначаючи категорію технічного стану покрівель та гідроізоляції, керуються табли цею В.7.1( ДСТУ-Н Б В.1.2-18 2016)
