теорія тема 7

1. Обстеження кам’яних та армокам’яних конструкцій

Під час обстеження будівлі (споруди) оглядають стіни і фасади, найпоширеніші дефекти і пошкодження яких такі:

 -       тріщини у місцях прилягання цегляних стін і несучих конструкцій (перекриттів, покриття каркасу тощо);

 -       розшарування рядів мурування, руйнування і випадання або вивітрювання окремих цеглин (каменів, блоків);

 -       ослаблення кріплення елементів парапету, карнизів, козирків та інших виступаючих частин;

-       тріщини у муруванні склепінь (особливо у п’ятах і замку);

-       наявність вологості та підтікання в місцях встановлення ринв;

-       відшарування личкування стін фасадів;

 -       відхилення стін від вертикалі;

-       випинання і просідання стін;

-       порушення водо- і повітропроникності деформаційних швів.

Тріщини         стін       можуть        бути        осадочні,         конструктивні (силові)

 та температурно-вологісні. Деформації осідання, просідання та нахили цегляних (кам’яних) будівель (споруд) слід визначати за допомогою геодезичних методів, а локальні заміри ширини розкриття тріщин — за допомогою маяків. В процесі обстеження кам’яних та армокам’яних конструкцій визначають і фіксують:

 -       фактичні розміри конструктивних елементів, характер прилягання стін між собою та до конструкцій перекриття і елементів каркаса;

 -       дефекти виконання робіт: відсутність перев’язки рядів мурування, незаповненість розчином вертикальних швів; відхилення стін, простінків від вертикалі та випинання з площини; зміщення балок і перемичок;

 -       дефекти, що виникли на стадії експлуатації: зменшення розрахункового перерізу стіни внаслідок механічних пошкоджень, улаштування штраб і отворів; наявність вертикальних тріщинвнаслідок перенавантаження окремих ділянок мурування, порушення конструктивного зв’язку стін з колонами і перекриттями та дії горизонтальних розтягувальних напруг (температурних, осадочних, усадочних та інше); місцеве пошкодження тріщинами відколами і роздробленням мурування у місцях спирання перемичок, конструкцій перекриття і покриття тощо;

 -       зволоження і насиченість водою мурування, промерзання стін, руйнування мурування спричинені корозією або дією високих температур.

 Міцність та вологість матеріалів мурування визначають неруйнівними і руйнівними методами на зразках, відібраних з мурування.