Організація інклюзивного навчання в закладах освіти

3. Інклюзивне освітнє середовище

 У 1970 році Майкл Біднер, американський архітектор, висунув ідею, що функціональний потенціал кожної людини посилюється, коли знімаються зовнішні бар’єри – фізичні і ментальні. Пізніше цю ідею розвинув американський архітектор Рон Мейс, який з дитинства був хворий на поліомієліт. Він спільно з групою архітекторів, інженерів і дизайнерів запропонував рішення, що дає змогу зробити середовище безпечним і зручним для всіх – універсальний дизайн. Головне в універсальному дизайні, на думку розробників, все те, що проектується і виробляється, має бути таким, щоб цим могла скористатися кожна людина, тобто необхідно уникати штучних бар’єрів там, де їх можна уникнути.

   Безумовно, важливою умовою інклюзивної освіти є безбар’єрне освітнє середовище.

   Універсальний дизайн у сфері освіти – дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм і послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну.

     Універсальний дизайн в освіті:

• формує філософію освіти, освітнього процесу, середовища, яке враховує потреби всіх користувачів;

• змінює стереотипи і підходи до навчання;

• визнає право кожної дитини на освіту без будь-яких розмежувань;

• змінює освітній процес і середовище, а не учня;

• підтримує міждисциплінарний підхід за участі широкого кола фахівців;

• підтримує гнучкість програм, різні навчальні методики і проведення відповідного оцінювання, зважаючи на різноманіття потреб учнів і підготовки їх до опанування матеріалу;

• вимагає від учителів, адміністрацій шкіл, фахівців розуміння того, яким чином краще інтегрувати нові навчальні методики, допоміжні технології в практику і щоденне функціонування закладу освіти; • не є «розміром, який пасує всім», «не панацея»; насамперед, це гнучкість і пошук альтернативних рішень;

• процес, який підтримує усіх учнів, які навчаються у закладі освіти.

         Основою універсального дизайну в освітньому процесі є три основні підходи. Їхня сутність – подолати бар’єри, властиві освітнім програмам, щоб залучити до освіти усіх дітей (див. табл.)

Концепцією універсального дизайну для навчання передбачено, що вчитель інтерпретує освітню програму і процес, щоб забезпечувати ООП кожної дитини без подальших суттєвих змін.

       Модифікації змінюють характер навчання, змінюючи зміст або понятійну сутність освітнього завдання та очікувані результати. До модифікацій належать:

• зміна тривалості періоду навчання;

• суттєва зміна освітнього середовища, змісту, ресурсів і матеріалів;

• форми представлення завдань;

• способи оцінювання.

Плануючи адаптації, потрібно враховувати:

• зміст – який матеріал діти мають засвоїти, і як вони отримуватимуть інформацію;

• процес – види освітньої діяльності, які виконують діти для засвоєння змісту;

• результат – те, що дає дітям змогу застосувати, закріпити, поглибити і вдосконалити набуті знання, уміння, навички;

• освітнє середовище – як відбувається робота на уроці, яка психологічна атмосфера на ньому панує.

З огляду на керівні принципи універсального дизайну для навчання будь-яке завдання можна підлаштувати до можливостей та ООП дитини. Це показує шкала кореляції освітніх очікувань (див. схема).

У класах з універсальним дизайном застосовуються відповідні допоміжні технології – будь-які технологічні пристрої або програми. Прикладом допоміжних технологій є пристрої для прослуховування (Assistive listening devices, ALDs), які допомагають посилити і покращити слухове сприймання осіб з порушеннями слуху, особливо в умовах фонового шуму. Їх використовують зі слуховим апаратом або кохлеарним імплантом (як FM-системи). Досить зручні у використанні Daisy плеєри для відтворення аудіоінформації чи спеціальні аудіопрограми, що забезпечують озвучення електронних інформаційних ресурсів через комп’ютер. Найбільш відомими серед них в Україні є JAWS, синтезатор українського мовлення RH Voice Анатоль, Rozmovlyalka, програми екранного доступу «Super Nova Screen Reader», «AРЕВ» та інші.

Універсальний дизайн передбачає максимальне врахування ООП користувачів того чи іншого продукту, послуги ще на етапі планування їх дизайну, розумне пристосування здійснюється, коли продукт чи послуга вже створені, але потребують їх адаптації відповідно до особливостей користувачів. Прикладом розумного пристосування в інклюзивній освіті вважається гнучкий розклад навчання.

Невід’ємною складовою сучасного освітнього простору із застосуванням принципів універсального дизайну є ресурсна кімната і медіатека.

Основне призначення ресурсної кімнати – створення комфортного простору для організації процесу навчання дітей з ООП на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання. Приміщення ресурсної кімнати поділено за допомогою стаціонарної меблевої перегородки на дві зони: навчально-пізнавальну і побутово-практичну. У першій зоні проходить процес навчання у групах або індивідуально, що досягається завдяки мобільним меблям. У цій зоні усе пристосоване для особливостей навчального процесу. LED телевізор у центрі зони дає змогу викладати інформацію максимально наочно. Відкриті полиці з книжками і дидактичними матеріалами знаходяться у максимальній доступності. На підвіконнях облаштовані місця для сидіння, щоб учні могли читати книги із задоволенням. Для «перезавантаження» діти можуть використовувати фітболи. Друга зона – побутово-практична – допомагає дітям з ООП адаптуватися у соціумі. Тут сформовано простір, який виконує функції кухні та їдальні. Під наглядом педагогів і з їхньою допомогою діти можуть сформувати і набути навичок самообслуговування, що сприятиме соціально-побутовому комфорту у дорослому житті.

Другим важливим інтерактивним приміщенням школи є медіатека. Медіатека – це сучасна бібліотека, що оснащена широкою палітрою мультимедійних засобів різного формату поряд із друкованою літературою, яке максимально наближає дитину до використання всього спектра джерел інформації. Медіатека – це поліфункціональне приміщення, що може використовуватись як для групових, так і для індивідуальних занять, під час проведення шкільних занять, бути пристосованим майданчиком для позакласної та позашкільної роботи для всіх учнів. Це допомагає побудувати міцні соціальні стосунки між дітьми, знайти нових друзів, навчитись комунікувати, спілкуватись, оволодівати знаннями поза межами шкільної програми. Можливості медіатеки доцільно використовувати для підготовки і проведення відкритих уроків, індивідуальних занять, ігор, позакласної роботи тощо. Отже, універсальний дизайн є невід’ємною частиною інклюзивного освітнього середовища, що забезпечує основу для надання освітніх послуг з урахуванням ООП дитини. Це стосується всіх аспектів освітнього процесу: освітних програм, навчальних планів, оцінювання знань, методів навчання, дизайну закладу освіти, бібліотеки, спортивних майданчиків, веб-сайту тощо.

Педагогічна деонтологія – наука про професійну поведінку педагогічного працівника, про його обов’язок. Змістом педагогічної деонтології є система морально-етичних норм і принципів, необхідних учителеві для виконання своїх професійних обов’язків. Деонтологія інклюзивної освіти вчить ставитися до учня з ООП не просто як до учасника освітнього процесу, а як до особистості зі своїм духовним світом, своїми бажаннями, сподіваннями, надіями, острахами.

Для ефективної організації інклюзивної освіти вчитель повинен скласти повне уявлення не лише про ООП, але й про особливості особистості учня. Педагогічні заходи повинні будуватися залежно від характеру учня з ООП, рівня його виховання, ступеня тяжкості обмеження функціонування. Для кожного учня потрібен індивідуальний підхід і особистісно зорієнтовані завдання.

Вчитель, який працює в умовах інклюзивної освіти, повинен мати високий рівень самоконтролю педагогічної діяльності. Йому необхідно сформувати вміння, що дають змогу справлятися з негативними емоціями, навички релаксації, вміння володіти собою, здатність адаптуватися у складних, несподіваних ситуаціях. Самоконтроль учителя, його врівноваженість, емоційна стійкість дають змогу попередити конфліктні ситуації у стосунках між дітьми та педагогом. Велику роль у цьому відіграє витримка вчителя, його доброзичливість, здатність підтримувати діяльність дитини.

Основними принципами взаємодії вчителя з учнями з ООП мають бути такі принципи:

• Гуманність і повага до учня – загальна позитивна внутрішня установка вчителя на сприйняття дитини, прагнення розуміти її потреби, інтереси, постійне сприяння розвитку як того, що становить основу її загальнолюдської сутності, так і того, що визначає її своєрідність, неповторність, тобто того, завдяки чому дитина стає індивідуальністю.
• Милосердя – один з істотних проявів гуманності, де поєднались два аспекти: духовно-емоційний (переживання чужого болю, як свого) і конкретно-практичний (порив до реальної допомоги).
• Емпатія – це вміння осягати душевний стан, переживання дитини, розуміти її емоційну мову, реагувати на її психологічний стан. Також це інтуїтивне розуміння психологічного настрою, вміння зрозуміти дитину, зрозуміти її приховані мотиви, душевне сум’яття, ототожнення своїх почуттів з емоціями дитини, а також усвідомлення її винятковості, індивідуальності.
• Толерантність включає терпимість, стійкість до стресу, невизначеності, конфліктів, поведінкових відхилень, агресивної поведінки, до порушення норм і меж. Педагогу у професійній діяльності часто доводиться проявляти толерантне, спокійне ставлення до нетипової поведінки дитини з ООП, нечіткого мовлення, а часом і його відсутністю.
• Педагогічна справедливість – неупереджене, об’єктивне ставлення педагога до учнів з ООП, яке ґрунтується на любові та повазі до них, абстраговане від особистісних симпатій або антипатій.
• Педагогічний оптимізм щодо дітей з ООП передбачає впевненість у прогресі в розвитку дитини, вірі в її можливості. Водночас не варто ставити завищених вимог до дитини, очікувати від неї більш високих результатів, які дитина не здатна досягти. Адже інклюзивна освіта – це не усунення недоліків в учнів з ООП, а зміцнення всього позитивного, що є у них. Тому вся педагогічна діяльність повинна бути спрямована на розкриття сильних сторін учня та його можливостей. Деонтологія інклюзивної освіти вимагає, щоб педагог підтримував моральний стан дитини, звертав увагу навіть на незначні позитивні зрушення у навчанні.

Порушення деонтологічних принципів не тільки знижує ефективність педагогічних зусиль, а й може завдати шкоди психічному, фізичному здоров’ю дитини з ООП.

Психолого-педагогічний супровід

З метою забезпечення ефективності освітнього процесу дітей з ООП, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти, утворюється команда психолого-педагогічного супроводу (далі – КППС). Психолого-педагогічний супровід – це комплексна система заходів з організації освітнього процесу і розвитку дитини, передбачена ІПР.

Склад КППС визначається з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП. До складу КППС входять: постійні учасники: директор або заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів (класний керівник), учитель-предметник, асистент учителя, практичний психолог, соціальний педагог, учитель-дефектолог (з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП), вчитель-реабілітолог і батьки або законні представники дитини з ООП та інші; залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, лікар, асистент дитини, спеціалісти системи соціального захисту населення, служби у справах дітей та інші [113].

Загальне керівництво КППС покладається на директора або заступника директора з навчально-виховної роботи, який несе відповідальність за виконання покладених на КППС завдань і розподіл функцій між її учасниками.