теоретичний матеріал до теми 2

3.5. Інфрачервона дефектоскопія

Використання інфрачервоної техніки для діагностики стану конструкцій побудовано на використанні інфрачервоного випромі­ нювання, яке являє собою електромагнітне випромінювання, що займає спектральну область між червоним кінцем видимого спектра з довжиною хвилі Λ = 0,74 мкм та короткохвильовим радіо­ випромінюванням із довжиною хвилі Λ = 1...2 мм.
Інфрачервоне випромінювання використовується для знаход­ ження непрозорих для видимого світла включень. Інфрачервоне зображення дефекту можна отримати в прохідному, віддзеркале­ ному і власному випромінюванні об’єкта.
Приймачі інфрачервоного випромінювання перетворюють його енергію в інші, які можуть бути зафіксовані й заміряні звичай­ ним способом, наприклад в електричну, з підключенням та виве­ денням інформації на монітор ЕОМ. У теплових приймачах реєструється підвищення температури теплочутливого елемента. У фотоелектричних приймачах поглинання інфрачервоного випромі­ нювання призводить до виникнення або зміни електричного струму (напруги). Фотоелектричні приймачі мають селективні властивості, тобто вони чутливі лише у визначеній області спектра.
На спеціальних пластинках в інфрачервоному випроміненні можуть бути отримані фотографії. 

Ця властивість дає можливість дистанційно аналізувати якість огороджуючих конструкцій.
Для перетворення інфрачервоного випромінення в таке, що видно, використовуються тепловізори або термовізори. В цих при­ ладах різниця температур відтворюється на екрані телевізора візу­ ально: більш світлі ділянки відповідають поверхням із більш високою температурою. Тепловізори дозволяють оцінити якість швів огороджуючих конструкцій, а також їх теплофізичні характе­ ристики.