Теоретичний матеріал. Теоретико-методологічні засади діагностування педагогічних досліджень.

2. Компоненти педагогічної діагностики

У системі педагогічної діагностики слід розрізняти два типи компонентів:

• структурні – мета, педагогічний діагноз, методи, об'єкти, суб'єкти педагогічної діагностики;
• функціональні – завдання, функції, види і напрями педагогічної діагностики.

Перший структурний компонент – мета педагогічної діагностики. Як мету педагогічної діагностики варто розглядати забезпечення на основі розпізнавання і використання педагогічно значущої інформації умов для всебічного розвитку особистості, реалізацію завдань навчання, виховання і професійної підготовки. Другий структурний компонент – педагогічний діагноз, який є висновком про основні педагогічно значущі характеристики суб’єктів педагогічного процесу.

Третій структурний компонент педагогічної діагностики – діагностичні методи як способи досягнення мети. Залежно від призначення методи діагностики можна систематизувати в такі групи:

1)           методи збору діагностичної інформації – спостереження, опитування (усне – бесіда, інтерв'ю і письмове – анкетування), тестування, контент-аналіз, аналіз результатів діяльності; використання цих методів дає змогу вирішувати такі завдання, як розпізнавання діагностованих явищ, властивостей і характеристик, вимірювання рівня їх розвитку;

2)           методи оцінювання діагностичної інформації: методи шкалювання, статистичні методи (багатомірне групування, кореляційний і регресивний аналіз), методи рейтингового оцінювання, методи обробки діагностичної інформації тощо;

3)           методи представлення і накопичення результатів діагностики; узагальнені дані педагогічної діагностики подаються у вигляді діагнозу, тобто висновку щодо стану досліджуваного явища;

4)           методи використання результатів діагностики: безпосередня педагогічна дія, опосередкована педагогічна дія, координація і планування педагогічних дій, прогнозування, рекомендації, побажання, вимоги тощо;

5)           методи оцінки достовірності результатів: експертний метод, контрольні заходи, спостереження, статистичний аналіз і т. д. У практиці педагогічної діагностики перераховані методи реалізуються в комплексі і конкретизується в часткових методиках.

Діагностичні методики відповідають трьом основним діагностичним підходам: об’єктивному, суб’єктивному і проективному.

Об’єктивний підхід: діагностика здійснюється на основі успішності (результативності) і засобів (особливостей) діяльності.

Суб’єктивний підхід: діагностика здійснюється на основі відомостей, які повідомляє про себе особа, самоопису (самооцінювання) властивостей особистості, способів поведінки в тих чи інших ситуаціях.

Проективний підхід: діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії із зовнішньо нейтральним, нібито безособовим матеріалом, який через свою певну невизначеність стає об’єктом проекції.

Четвертий структурний компонент педагогічної діагностики – її об'єкти: ті люди, процеси і явища педагогічної дійсності, на пізнання і перетворення яких спрямована діагностична діяльність. Об'єкти педагогічної діагностики можна поділити на дві групи: процесуальні і особистісні.

До об'єктів процесуального плану належать: педагогічний процес у цілому, його складові частини – навчання, виховання; використовувані форми, методи, види, способи, прийоми навчання і виховання; а також умови перебігу педагогічного процесу. До об'єктів особистісного плану слід віднести учасників педагогічного процесу: суб’єктів (учнів, студентів, учителів, виховтелів, викладачів), навчальні (клас, група) і педагогічні колективи, їх характеристики – педагогічні, соціально-демографічні, соціальнопсихологічні, психологічні, освітні і професійні, морально-етичні і поведінкові.

П'ятий структурний компонент педагогічної діагностики – її суб'єкти: люди, які займаються активною пізнавальною діяльністю, вивченням об'єктів діагностики з педагогічною метою. Суб'єктами педагогічної діагностики є професорсько-викладацький склад, методисти і фахівці служб психолого-педагогічного супроводу, що вивчають учасників педагогічного процесу з метою врахування їх особливостей під час організації навчання і виховання, формування професійно важливих якостей.