Теоретичний матеріал. Теоретико-методологічні засади діагностування педагогічних досліджень.
1. Поняття педагогічної діагностики
У сучасній педагогіці спостерігається тенденція посилення уваги до проблем педагогічної діагностики, різних аспектів оцінки досягнень і компетентності суб’єктів навчально-виховної взаємодії, виявлення і врахування їх особистісних і групових характеристик з метою підвищення ефективності освітнього процесу та реалізації його гуманістичної спрямованості.
На думку Є.О. Михайличева, педагогічна діагностика – це сукупність функціонально і структурно взаємозв'язаних елементів (компонентів) процесу педагогічного діагностування, що містить типи, правила, вимоги, етапи і види діагностики, комплекси методик і процедур, а також відповідні діагностичні операції (дії, кроки). Педагогічна діагностика виступає як процес встановлення і вивчення ознак, що характеризують стан різних елементів педагогічної системи і умов її функціонування. Це необхідно для прогнозування можливих тенденцій розвитку, відхилень, запобігання небажаним тенденціям і стимулювання позитивних аспектів розвитку (особистості, групи, педагогічних явищ). Педагогічна діагностика ставить своєю метою визначення педагогічного діагнозу і корекційних заходів, виступаючи при цьому як відносно самостійна галузь педагогічного знання. Педагогічна діагностика виконує в системі педагогічних наук роль допоміжної дисципліни, аналогічну за своїм статусом педагогічній прогностиці і педагогічній етиці.
З функціонального погляду педагогічна діагностика розглядається як компонент педагогічної діяльності, включений у структуру навчальновиховного процесу. Ефективність педагогічної діагностики залежить від рівня теоретичної підготовки її суб’єктів, а також умінь доцільно застосовувати діагностичні методи, узагальнювати їх результати, прогнозувати і проектувати на цій основі педагогічний процес.
Педагогічна діагностика здійснюється на всіх етапах навчальновиховного процесу і передбачає отримання й використання з педагогічною метою достовірної інформації про його учасників, умови, зміст і результативність. Педагогічній діагностиці на різних рівнях освіти властиві певні особливості, зумовлені, передусім, наступними чинниками: рівнем освіти, специфікою навчального закладу, формою навчання, змістом освіти, особливостями організації, засобів, умов, функцій і завдань педагогічного процесу.
Педагогічна діагностика відрізняється від традиційних процедур перевірки, контролю і оцінки. Відмінності полягають у змістовій, організаційній і методичній цілісності діагностичної діяльності, комплексності її компонентів, відносній самостійності у рамках освітнього процесу, значними можливостями щодо впливу на його результати.
Педагогічна діагностика як галузь знань і сфера практичної діяльності тісно пов'язана з педагогічною прогностикою і психодіагностикою. Водночас між ними є певні відмінності. Існує необхідність в розмежуванні психологічної і педагогічної діагностики. Іноді складається не зовсім точне уявлення про призначення педагогічної діагностики, яка нібито виконує функції психологічної діагностики. Однак хоча у практиці педагогічної діагностики використовуються окремі діагностичні методи практичної психології, їх не варто ототожнювати. Насправді педагогічна діагностика не підміняє психодіагностику. Вони відрізняються за цілями, процедурами (інструментарієм), умовами проведення, характером результатів. Якщо психодіагностика прагне виявити особливості психіки людини, її особистісні якості, соціально-психологічні властивості, то педагогічна діагностика спрямована на з’ясування результатів навчання і виховання, формування і розвитку особистості – вихованості, навченості, підготовленості до діяльності, компетентності, а також на виявлення педагогічних умов досягнення цих результатів і характеристику цілісної педагогічної системи. Основна цільова установка психодіагностики полягає в різнобічному глибокому вивченні психічних особливостей індивіда з метою визначення й вимірювання його психічних властивостей, особистісних якостей тощо. Діагностична діяльність педагога спрямована на отримання оперативної інформації про різні об'єкти і суб'єктів педагогічного процесу за допомогою діагностичних процедур, що не вимагають значних зусиль і витрат часу, простих у використанні, які можуть застосовуватися в ході різноманітної діяльності. Під час оперативного використання інформації рідко виникає потреба в обчисленні меж погрішностей, коефіцієнтів кореляції й інших статистичних характеристик на основі громіздких розрахунків, без яких не обходиться психодіагностика. Педагогові важливо отримати орієнтовну інформацію, яка дає змогу в потрібний момент виявляти тенденції розвитку педагогічних явищ, будувати гіпотези, перевіряти різні версії за мінімуму витрат. Для вирішення деяких педагогічних проблем буває достатньо простої бесіди або спостереження. Інформацію, яка викликає сумнів, педагог може перевірити за допомогою інших методів, або ж звернувшись до психолога. У будь-якому випадку, діагностика нерозривно пов'язана з практичною діяльністю педагога, є її невід'ємним компонентом.