Теоретичний матеріал до лекції 13
5. Інфляція, її сутність, види і методи подолання.
Вводячи в обіг паперові знаки, держава встановлює їх примусовий курс, що має силу тільки в межах даної країни. Здійснюючи емісію грошей в межах країни, вона може випускати їх не тільки для потреб товарообігу, а й для вирішення інших проблем, зокрема для покриття дефіциту державного бюджету. Внаслідок цього порушується співвідношення між товарною і грошовою масою, що може призвести до виникнення інфляції (від латинського слова inflatio – здуття).
Інфляція - це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.
Інфляція може набувати різноманітних форм.
Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.
Прихована інфляція - це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.
Повзуча інфляція - інфляція, що розвивається поступово коли ціни зростають поступово і незначною мірою (5- 10 % на рік).
Помірна інфляція (3-5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.
Галопуюча інфляція - інфляція, коли ціни зростають швидко - на 10-100 % щорічно.
Гіперінфляція - інфляція, коли ціни зростають астрономічно - на 1-2 % щодня або на 100 % і більше на рік.
Збалансована інфляція - інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.
Незбалансована інфляція - інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.
Очікувана інфляція - зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.
Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників - на сировину та засоби виробництва.
Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.
Спричинити її може в основному збільшення державних замовлень (наприклад, військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зростання попиту.
Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.
Вона виникає в результаті зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави і т. ін. Вона може також виникнути в результаті зміни структури пропозиції на ринку.
Стагфляція - це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.
Рівень інфляції можна обчислити за формулою:
Іц =ΣPi1 Q1i \ ΣPi0 Q1i,
де Іц - індекс зростання цін за рік;
Рi°. і P1i - ціни однакових товарів, виражені відповідно в цінах базового і поточного років;
Qi1 - обсяг виробництва певного продукту в поточному році.
Інфляція - це тяжка хвороба економіки з глибокими соціально-економічними наслідками.
Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:
- зростання виробництва і насичення ринку товарами;
- структурну та конверсійну перебудову економіки;
- обмеження емісії грошей;
- скорочення дефіциту державного бюджету;
- стимулювання нагромаджень та інвестицій;
- приватизацію і стимулювання середнього й малого підприємництва;
- скорочення ставок податків;
- регулювання валютного курсу;
- ослаблення інфляційних очікувань;
- роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва;
- проведення грошової реформи конфіскаційного типу.
Вихід з інфляції передбачає не стільки усунення її наслідків (хоча це також потрібно), скільки подолання спаду виробництва і викорінення причин, що викликають знецінення грошей. Процес стримування знецінення грошей на відміну від інфляції називають дефляцією.
З'ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфляції дає можливість визначити найважливіші шляхи боротьби з нею.
Існують три методи стабілізації грошового обігу.
Нуліфікація грошей - різновид грошової реформи, коли знецінені гроші анулюються, тобто оголошуються недійсними. Цей метод використовується за умов гіперінфляції.
Ревалоризація - повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків. Для цього з обігу вилучаються зайві гроші. Цей метод застосовується при невеликих масштабах інфляції.
Девальвація - означає зниження обмінного курсу валюти порівняно з іноземною.