теоретичний матеріал "Опоряджув.роботи"

4. Малярні роботи.

Малярні роботи – це процес нанесення на поверхні будинків, споруд або будівельних конструкцій фарб, лаків. Фарба є основним матеріалом у малярних роботах.

Залежно від складу фарби поділяють на:

водні (клейові, вапняні, водоемульсійні, силікатні)
безводні (олійні, лакові, синтетичні).

Вибір фарби залежить насамперед від призначення приміщення, її колір – від орієнтації приміщення: південь, південний схід або південний захід – холодні тони; північ, північний схід, північний захід – теплі тони.

Залежно від призначення будинків і споруд, нормативних вимог до фарбованої поверхні виділяють такі категорії фарбування:

просте – фарбування поверхнь приміщень складського, допоміжного призначення, окремих промислових та сільськогосподар- ських будівель і споруд;
покращене – житлових, промислових, адміністративних, навчальних та сільськогосподарських будівель і споруд;
високоякісне – громадських будівель культурного призначення та адміністративних першого класу.

Чим вища категорія фарбування, тим більша кількість операцій

Таблиця 1

Примітки: 1. Тріщини на бетонних поверхнях не розшивають.
2. Прооліфлення виконують, якщо фарбують безводними фарбами.
3. Вдруге шпаклювання із шліфуванням роблять лише при
високоякісному фарбуванні, додаючи ще і ґрунтування поверхні з
підфарбуванням.

Крім фарб та лаків у малярних роботах використовують – в’яжучі (вапно, цемент, клей, оліфа, рідке скло, полімерні смоли), ґрунтовки (миловар, полівінілацетатна емульсія, трав’янка, масляний ґрунт), клейові та масляні шпаклівки, розчинники (уайт-спірит, ацетон, скипидар), сикативи, кінеральні та органічні пігменти, розріджувачі (вода, оліфа, лаковий гас, ацетон); наповнювачі (тальк, слюда, азбест, трепел, важкий шпат).

Малярні роботи починають після закінчення всіх попередніх робіт – санітарно-технічних, електромонтажних, штукатурних, облицювальних. Температура повітря у приміщеннях має бути не нижче ніж +8 °С, вологість повітря – не більше 70 %, оштукатуреної або бетонної поверхні – не вище 8 %, дерев’яної – 12 %.

Операції малярних робіт поділяють на дві основні групи – підготування поверхні та фарбування.

Підготування поверхні під фарбування. Складається з операцій: очищення поверхні, її загладжування, розшивання тріщин, ґрунтування, підмазування окремих місць, шпаклювання та шліфування (табл.1).

Очищають поверхню за допомогою технічного пилососа, рогожової або махової щітки, металевого шпателя.

Загладжують поверхню разом з її очищенням за допомогою універсальних шліфувальних машин або шліфувальною шкуркою, пемзою, дерев’яним бруском при малих обсягах робіт.

Розшивають тріщини лише на оштукатурених поверхнях за допомогою металевого шпателя на глибину до 1 см. Підмазують тріщини сумішшю алебастру і миловара. Збільшуючись у об’ємі при висиханні, алебастр надійно заповнює тріщини. Нанесення його за допомогою металевого шпателя дає змогу позбавитись від шліфування підмазаних місць.

Ґрунтують поверхні ручними і електричними фарбопультами, агрегатами з компресором, щітками або валиками, якщо обсяги невеликі.
Найбільш надійне ґрунтувальне покриття поверхні отримують за допомогою щіток.
Шпаклювання поверхні здійснюють механізовано за допомогою шпаклювальних установок, які є комплектом малярних станцій, або вручну за допомогою шпателів з фанери прогрунтованих оліфою, металу, гуми, пластмаси.
Прошпакльовані поверхні шліфують електричними шліфувальними машинами з використанням пемзи, шліфувальних шкурок. Якщо обсяг робіт невеликий, шліфування виконують вручну.

Фарбування поверхні. На підготовлену поверхню фарбу наносять за допомогою пневматичних установок, установок високого тиску, ручних інструментів та пристроїв.
Перед використанням фарбу слід процідити, старанно перемішати, безводні фарби бажано підігріти до температури +40–50 °С.
В’язкість фарби добирають за способом нанесення – чим в’язкість вища, тим менша витрата фарби на 1 м2 поверхні і більша її довговічність.
В’язкість визначають за допомогою віскозиметра. Вона може бути 15–300 с. Найвищу в’язкість мають лаки та полімерні фарби, якщо їх наносять установками високого тиску.
Для того, щоб пофарбувати поверхню пензлем, треба занурити його у фарбу на 1/3 висоти волосяної частини пензля. Фарбу наносять спочатку двома вертикальними рисками, потім розтушовують, втирають при ґрунтуванні, горизонтальними рухами.

Незалежно від виду фарбування поверхні мають бути однотонні, без виправлень, слідів щітки. Водні фарби не повинні залишати сліду на одязі, руках.