теоретичний матеріал "Опоряджув.роботи"

3.3. Особливості влаштування спеціальних штукатурок

Гідроізоляційну штукатурку виконують двома основними способами:
· з використанням штукатурних станцій і піщано-цементного розчину з добавками;
· з використанням торкрет-установок і тих самих розчинів.

У першому випадку технологія процесу така сама, як і при влаштуванні звичайної штукатурки.
Торкрет-установка (рис. 1) працює за принципом – суху суміш (цемент + просушений пісок) подають на сітку 5 бункера 6 і просіюють, після чого вона надходить у шлюзовий барабан 8, за допомогою якого спрямовується до отвору нижнього ущільнювального диску 9, потім у крильчастий дозатор 2. До карманів крильчастого дозатора підведено стиснене повітря від компресора. З дозатора суха суміш через вихлопний патрубок надходить за допомогою стисненого повітря у гумовий рукав, по якому у завислому стані рухається з великою швидкістю до сопла 3, де змішується з водою або з водою і
ущільнювальними добавками. При цьому суміш стає розчином малої консистенції, який зі швидкістю 120–170 м/с викидається із сопла і створює щільний шар штукатурки. Під час виконання робіт сопло слід тримати на відстані 1 м від поверхні конструкції або опалубки, переміщуючи його по спіралі.

Рис. 1 - Конструктивна схема торкрет-установки:
1 – візок; 2 – крильчастий дозатор; 3 – сопло; 4 – верхній ущільнювальний диск; 5 – сітка; 6 – бункер; 7 – збудник; 8 – шлюзовий барабан; 9 – нижній ущільнювальний диск; 10 – електродвигун з редуктором

Останнім часом при влаштуванні штукатурки гідроізоляційного призначення все частіше використовують матеріали іноземних фірм – церезит, фторосіл, осмосіл тощо.
Теплоізоляційну штукатурку використовують для поліпшення теплотехнічних властивостей огороджувальних конструкцій, найефективнішим матеріалом для цього є перлітний пісок з додаванням цементу або гіпсу як в’яжучого, для захисту від охолодження трубопроводів гарячої води, пари, технологічного обладнання і спеціальних конструкцій.
Звукоізоляційною акустичною штукатуркою знижують рівень шумів. Як в’яжучі у розчинах використовують цемент, вапно, гіпс, каустичний магнезит. Заповнювачами є звичайний пісок, пісок із шлаків, пемзи, керамзиту, перліту. Роботи виконують, як правило, механізовано, вручну – лише при малих обсягах.
Кислотостійкою штукатуркою покривають поверхні на підприємствах хімічної промисловості. Стійкість штукатурки до впливу агресивних речовин забезпечують використанням як в’яжучого кислотостійкого цементу та заповнювачів – меленого кварциту з додаванням силіцій-фториду натрію і рідкого скла.
Декоративною штукатуркою опоряджують фасади, оформляють інтер’єри. У сучасному будівництві найчастіше використовують декоративні штукатурки з кам’яного дрібняку, графіту, теразитову, на основі цементно-колоїдного клею, під штучний мармур.
Декоративна штукатурка з кам’яного дрібняку імітує тверді кам’яні породи. Розчин готують на об’єкті з портландцементу, мармурової, гранітної крихти або інших порід кольорового каменю.
Фракція дрібняку 3–5 мм. Колір опоряджувального шару залежить від поєднання кольорів дрібняку і декоративного розчину. Розчин готують на кольоровому цементі або вводять у нього пігмент відповідного кольору. Перший спосіб більш простий і надійний. Пігменти потрібно застосовувати лише природні.
Технологія нанесення набризку така сама, як і при звичайній штукатурці. Ґрунт після нанесення на поверхню нарізають і протягом чотирьох діб зволожують водою. Декоративний шар штукатурки наносять по ґрунту безперервно у межах архітектурних елементів фасаду, щоб не видно було стиків. При декоративній штукатурці з рустованою фактурою таким елементом фасаду може бути руст.
Приблизно через добу декоративний шар промивають водою доти, доки не почне стікати чиста вода без домішок цементного молока.
Кам’яній штукатурці можна надати різної фактури – під шліфований природний камінь, бучарду, борознисту фактуру тощо.

При цьому потрібно дотримуватись основної умови – необхідності оголення декоративного заповнювача і створення структури, близької до природного каменю.
Інший спосіб улаштування декоративної штукатурки з кам’яного дрібняку – декоративний шар наносять без дрібняку, а його потім за допомогою дрібномета механічного або пневматичного втоплюють у декоративний шар.
Сграфіто – це декоративна штукатурка з багатокольоровим малюнком, який створюється за допомогою спеціального інструменту методом дряпання поверхні. Штукатурна накидь складається з ґрунту і кількох, не менше двох, кольорових накривних шарів, на яких і виконують рельєфний малюнок. Основні компоненти штукатурки: графіто-вапняне тісто, чистий кварцовий пісок, пігменти, цемент.
Цей вид штукатурки можна виконувати і методом нанесення пластичного штукатурного розчину за шаблонами-трафаретами.
Теразитову штукатурку виконують з вапняно-цементних сумішей, в яких в’яжучим є гашене вапно і портландцемент звичайний або кольоровий, заповнювачем – пісок або подрібнені гірські породи (граніт, мармур, слюда); іноді у ці суміші додають пігменти.
Розчин для ґрунту має бути однорідним, що є гарантією однорідності кольору накривного декоративного шару. Для кращого зчеплення з накривним шаром ґрунт нарізають хвилястими борознами через кожні 30–40 см. Літом його потрібно поливати водою три рази на день протягом 3–4 днів. За годину до нанесення накривного шару
ґрунт старанно змочують водою. Товщина штукатурного покриття накривного декоративного шару становить понад 4 мм при гладких фактурах і понад 12 мм – при рельєфних. Декоративне покриття наносять двічі, для надійного зчеплення з ґрунтом. Перший шар 2–3 мм товщиною наносять накиддю. Він відіграє роль буфера між ґрунтом і другим шаром, більш густим, покриття 5–7 мм товщиною. 

Другий – відразу, як тільки почне тужавіти перший шар. Його розрівнюють правилом і затирають терками.
Весь цикл нанесення покриття має бути безперервним протягом усієї зміни з розрахунку, щоб робочий шов збігався з існуючими краями поверхні.
Після того як поверхня штукатурки затвердне, її обробляють металевими циклями або бучардами. Рекомендується після цього поверхню штукатурки промити 5 %-им розчином соляної кислоти, потім чистою водою під тиском.