теоретичний матеріал "Опоряджув.роботи"

3. Штукатурні роботи

Штукатурні роботи – це процес покриття конструкцій або їх окремих елементів шаром різноманітних за складом будівельних розчинів (мокра штукатурка) або штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка).
Виконують штукатурні роботи з метою вирівнювання поверхні конструкцій та надання їм належної макроструктури для наступних оздоблювальних робіт (звичайна штукатурка), вирівнювання поверхні з одноразовим створенням декоративних якостей (декоративна штукатурка), утворення спеціальних властивостей (спеціальна штукатурка). Остання може бути: гідро-, тепло-, звуко-, газоізоляцій-
ною або рентгенозахисною.
Монолітна штукатурка (мокра) за кількістю та ретельністю виконання технологічних операцій і загальною товщиною поділяється на три категорії:

• проста – не більше ніж 12 мм,
• покращена – 15 мм,
• високоякісна – 28 мм.

Кількість технологічних операцій залежно від категорії наведено в табл. 1

Простою штукатуркою опоряджують приміщення складського та допоміжного призначення; покращеною – житлових, адміністративних, навчальних, промислових, сільськогосподарських будинків і споруд; високоякісною – громадських будівель культурного призначення, адміністративних будівель першого класу, фасади.
Основні елементи штукатурного шару:

• набризк – для надійного зчеплення штукатурки з основою (конструкцією);

• ґрунт – для вирівнювання поверхні. У спеціальних штукатурках ґрунт виконує, крім того, ще й функцію спеціального призначення;
• накривний шар – для надання поверхні властивостей, необхідних для фарбування або наклеювання шпалер, декоративних якостей (декоративна штукатурка) або спеціальних властивостей (спеціальна штукатурка).

Якщо виконують просту штукатурку, наносять набризк та грунт із затиранням поверхні, покращеної якості – набризк, ґрунт і накривний шар із затиранням або загладжуванням поверхні; високоякісну – набризк, ґрунт, 1–2 накривних шари із затиранням або загладжуванням поверхні, високоякісну декоративну – для надання спеціальної фактури.

Штукатурний розчин вибирають залежно від виду штукатурки, матеріалу основи та призначення приміщення.

Його міцність характеризується маркою, яка визначається границею міцності при стисненні зразків у вигляді кубів розміром 70,7×70,7×70,7 мм, виготовлених з робочого розчину, випробуваних після 28 діб витримування при температурі 15–25 °С.

Внутрішні поверхні стін із цегли і стінових блоків у приміщеннях з нормальним експлуатаційним режимом (t – 10–40 °С, відносна вологість – до 60 %), особливо з постійним перебуванням людей, обов’язково оштукатурюють вапняно-піщаними розчинами 1:2 до 1:4 залежно від якості вапна. Це обумовлено необхідністю
створення комфортних умов у житлових кімнатах, шкільних, культурно-побутових та адміністративних приміщеннях завдяки повітрообміну “диханню” крізь пори стін. При виконанні робіт вручну без застосування штукатурних станцій у вапняно-піщаний розчин додають одну частину гіпсу на 10 частин розчину.

Бетонні поверхні оштукатурюють складними розчинами з цементу, вапна (глини) і піску у співвідношенні 1:1:8.

Стіни приміщень з підвищеною вологістю (спеціальна штукатурка гідроізоляційного призначення) штукатурять цементно-піщаним розчином 1:4 марки 75–100, в який додають емульсію ПВА, синтетичний латекс, алюмінат натрію, хлорид заліза, рідке скло, церезит, бітумні емульсії.

У розчин для штукатурки тепло- і звукоізоляційного призначення додають мелений керамзит, перліт, повсть, азбест, пемзу тощо.

Для декоративних штукатурок використовують кварцовий пісок, мармуровий та гранітний дрібняк, слюду, дрібняк зі скла, цегли, вугілля, шлаку.

У розчин рентгенозахисної штукатурки додають пісок або пил із бариту.

Рецептурний склад розчинів для виконання штукатурних робіт підбирає будівельна лабораторія за їх призначенням, технологічними (реологічними) характеристиками –критичне напруження зсуву, в’язкість, рухливість, залежно від застосування засобів механізації для транспортування розчинів у робочу зону та нанесення їх на поверхню.

Процес оштукатурювання поверхонь складається з операцій – підготовки поверхні, нанесення штукатурного розчину, його розрівнювання, затирання або загладжування, влаштування декоративних обрамлень, оформлень кутів, одвірків та луток.