Теоретичний матеріал до теми 3

2. Види організаційнихструктур управління і їх характеристика

У теорії менеджменту нараховується більше 10 основних типів структур управління, але всі їх можна звести до різних модифікацій лінійних, функціональних і змішаних (лінійно-функціональна, секційна й ін.) структур.

Суть лінійного управління в тому, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться керівник-єдиноначальник, наділений усіма повноваженнями, який зосереджує у своїх руках всі функції управління (рис. 3.1). Кожен член колективу й організація в цілому підлеглі тільки цьому (лінійному) керівнику. А він, у свою чергу, підлеглий вищому керівнику

(органу). Вищий керівник не має права віддавати накази працівникам, минаючи їхнього безпосереднього начальника.

Головна риса лінійної структури – єдність розпорядності:

– відносини будуються за принципом “керівництво – підпорядкування”;

– керівний вплив можливий тільки на обмежене коло підлеглих;

– інформація циркулює тільки між керівником і підлеглими (директор – начальник виробництва – майстер – робітник).

Переваги лінійної організації управління:

– забезпечення єдності керівництва від верху до низу;

– чіткі, прості і погоджені взаємини і взаємозв’язки;

– отримання підлеглими несуперечливих і пов’язаних між собою завдань і розпоряджень;

– звітність виконавця перед одним керівником;

– повна відповідальність кожного керівника за результати роботи;

– оперативність прийняття рішень керівником;

– дисципліна і відповідальність кожного за виконання завдань;

– стимулює розвиток компетентності менеджерів.

Недоліки лінійної організації управління:

– керівник повинен мати різноманітні знання і високу кваліфікацію;

– відсутність фахівців для виконання окремих функцій управління (планування, облік, контроль);

– твердість, відсутність гнучкості;

– тривалий час проходження інформації з усіх рівнів управління;

– слабка пристосовність до подальшого зростання організації.

Функціональна

При такій формі організації виконавці підкоряються одночасно лінійним керівникам і загальному персоналу управління (рис. 3.2). Задачами вищого керівництва є загальне управління і регулювання взаємин між функціональними керівниками. Така організація підвищує ефективність управління завдяки участі в роботі кваліфікованих фахівців, які добре знають конкретні сфери виробництва і управління і готують кваліфіковані рішення. Функціональна організація легко реагує на вимоги практики створенням нових функціональних служб.

Переваги функціональної організації управління:

– лінійні керівники звільнені від необхідності докладно знати всі особливості управління виробництвом;

– диференціюється робота керівників;

– зменшується час проходження інформації з усіх рівнів управління;

– зменшується навантаження на керівників вищого рівня (за рахунок усунення поточної і спеціалізованої роботи);

– така форма організації легко реагує на вимоги практики створенням нових служб.

Недоліки функціональної організації управління:

– порушується принцип єдності управління, що призводить до виникнення конфліктних ситуацій;

– знижується відповідальність виконавців за роботу, тому що вони можуть отримувати вказівки від

декількох функціональних керівників;

– складність розподілу компетенції (взаємозалежних функцій) між функціональними керівниками;

– складність у здійсненні контролю.

Основний недолік функціональної структури – порушення принципу єдиноначальності, коли підлеглі не завжди знають, як погодити отримані вказівки й у якій черговості їх виконувати.

Лінійно-функціональна організація

Відмінна риса лінійно-функціональної організації полягає в тому, що в кожного лінійного керівника є свій штаб, який складається з функціональних органів (відділи, служби, бюро, окремі фахівці). Виникла лінійно-функціональна структура в рамках фабрично-заводського виробництва на початку ХХ ст. Це було зумовлено ускладненням виробництва і необхідністю взаємодії з різними організаціями (зовнішнім середовищем).

 Переваги лінійно-функціональної організації управління:

– більше можливостей для прийняття обґрунтованих і компетентних рішень;

– скорочення часу на рішення технологічних питань виробництва;

– висока ефективність взаємодії з зовнішнім середовищем організації.

Недоліки лінійно-функціональної організації управління:

– розбіжності між лінійними і штабними службами (відрив “штабників” від виробництва, неправильне

тлумачення отриманої від експертів інформації лінійними службовцями-виконавцями);

– невідповідність між повноваженнями і відповідальністю керівників на різних рівнях управління;

– існує постійна тенденція розширення штату управління;

– нераціональні інформаційні потоки;

– збільшення витрат на управління.

Лінійно-функціональна структура найчастіше застосовується в невеликих організаціях зі стійким типом виробництва і управління, а також як елемент загальної системи управління в організаціях будь-якого типу.