Форми виробничого навчання

1. Форми виробничого навчання

Процес виробничого навчання реалізується в таких формах: виробнича екскурсія, практикум, консультація, заняття в навчальному цеху училища, ліцею; навчання в цехах підприємств, передвипускна виробнича практика на робочих місцях тощо. Під час навчання конкретної професії використовується, зазвичай, комплекс організаційних форм, у яких конкретні форми мають свої завдання.

Розглянемо основні форми організації виробничого навчання - урок, заняття в навчальному цеху, заняття в цеху підприємства, виробнича практика.

Урок виробничого навчання - заняття в навчальних майстернях. Його специфікою є формування первинних професійних навичок, необхідних для продуктивної праці в умовах виробництва. На уроках виробничого навчання відбувається інтеграція знань та їх комплексне застосування у процесі практичної діяльності студентів. Це визначає структуру уроку виробничого навчання, його зміст і методи навчання, а також тривалість занять (як правило, повний навчальний день - 6 навчальних годин).

Вступний інструктаж вирішує такі завдання:

• ознайомлення студентів зі змістом майбутньої роботи і тими засобами, за допомогою яких її можна виконати (устаткування, інструменти, пристосування й т. ін.);
• ознайомлення з технічною документацією й вимогами до кінцевого результату (продукту) праці;
• пояснення правил і послідовності виконання роботи в цілому й окремих її частин (прийомів, операцій і т. ін.);
• попередження студентів про можливі ускладнення, помилки;
• за необхідності показ способів самоконтролю за виконанням операцій.

Активізації пізнавальної діяльності в ході вступного інструктажу сприяють актуалізація раніше отриманих знань, практичних навичок й умінь, показ практичної значущості досліджуваного матеріалу для професійної діяльності.

Поточний інструктаж проводиться в ході виконання студентами практичної роботи. Він здебільшого є індивідуальним або груповим. Навчання на цьому етапі буде ефективним лише в тому разі, якщо робота майстра будуватиметься планово й перспективно. Тому у планах уроків повинні висвітлюватися питання щодо навчання студентів плануванню своєї діяльності, підготовці робочого місця, налагодженню інструментів і пристосувань, формуванню навичок самоконтролю за виконуваною роботою, установленню й виправленню допущених помилок тощо. У ході поточного інструктажу майстер звертає увагу всієї навчальної групи на найбільш ефективні прийоми і способи виконання необхідної операції, надає допомогу погано підготовленим до виконання завдання студентам і т. ін. Успіх діяльності майстра багато в чому залежить від уміння організувати цілеспрямоване, диференційоване спостереження за роботою всієї групи кожного студента. Активізація групи, досягається шляхом введення елементів змагання, ігрових моментів, поетапного оцінювання виконання окремих операцій, результатів праці в цілому. Ступінь самостійності студентів у ході виконання виробничого завдання підвищується, якщо майстер у ході поточного інструктажу коментує роботу студентів, наводить приклади з досвіду роботи новаторів виробництва, передових бригад, ланок, що працюють на базовому підприємстві тощо. Важливо підкреслити питання економіки виробництва (використання матеріалів, електроенергії, скорочення затрат праці під час виконання тієї або іншої операції). В окремих випадках поточний інструктаж може мати груповий характер. Наприклад, якщо в ході спостереження за роботою студентів виявлено типові недоліки або, навпаки, цінні знахідки, то майстер приймає рішення ознайомити з ними всіх студентів. Активізація групи досягається постановкою виробничих проблем, створенням відповідних виробничих ситуацій.

Заключний інструктаж має декілька дидактичних і виховних цілей: об'єктивне оцінювання результатів колективної й індивідуальної роботи у групі, виявлення студентів-передовиків та їхнє заохочення, виявлення загальних та індивідуальних прорахунків у виконанні тих чи інших трудових операцій, шляхів їх усунення та ін. Правильно побудований заключний інструктаж значно впливає на виховання студентів, сприяючи формуванню таких якостей майбутнього робітника, як відповідальність за результати своєї праці, колективізм, почуття задоволення від виконаної роботи, естетичне ставлення до праці.

На сучасному уроці виробничого навчання поєднуються дві форми навчання: групова й бригадно-індивідуальна. У груповій формі навчання всі навчальні групи виконують однакові завдання, однакові навчально-виробничі роботи, що дає змогу майстрові проводити одночасно з усією групою вступний, поточний і заключний інструктажі й значно полегшує керівництво індивідуальною роботою студентів. При цьому створюються найбільш сприятливі умови для систематичного вивчення навчального матеріалу.

При безпосередньому проведенні практичних робіт все більше місце займає бригадно-індивідуальна форма навчання, значення якої полягає в підготовці майбутніх робітників до праці в умовах бригадного підряду.

Залежно від цілей і змісту навчального матеріалу розрізняють такі типи уроків виробничого навчання: уроки з вивчення трудових прийомів або операцій, мета яких - дати студентам виробничо-технічні знання, первинні навички й уміння для виконання необхідних прийомів або операцій; уроки з виконання комплексних робіт, мета яких - ознайомити студентів з навчально-виробничими роботами, що поступово ускладнюються, організацією праці й плануванням технологічного процесу, удосконалення та закріплення навичок й умінь, виконання раніше вивчених операцій у різних об'єднаннях.

Роль уроків виробничого навчання в навчальних майстернях різна, залежно від майбутньої професії студентів. Справа в тому, що навчальні майстерні мають різні можливості для відтворення технологічних процесів. Так, для більшості робочих професій, пов'язаних з машинними процесами (верстатники, столярі, слюсарі та ін.), у навчальних умовах можна відтворити майже всі характерні технологічні процеси, тому навчання в майстернях для майбутніх робітників цих професій відіграє вирішальну роль. Є інша група професій, під час навчання яких у майстерні студенти можуть виконати тільки тренувальні вправи. Це стосується будівельних професій: монтажників, малярів. Час навчання в майстернях за цими професіями значно менший.

Праця робітників металургійної та хімічної промисловості пов'язана з роботою зі складними агрегатами, які неможливо відтворити в майстерні училища. Але вони також обов'язкові для опанування трудових дій, прийомів і дій, що відповідають темі програми виробничого навчання, тому їх доцільно вивчати у формі тренувальних вправ.

Виробниче навчання в навчальному цеху - одне з важливих умов розширення діапазону навчально-виробничої діяльності студентів. Це така організація виробничого навчання, за якої різні види робіт змінюються відповідно до послідовності технологічного процесу. Важливою умовою в ході підготовки робітників є завершеність технологічного циклу при випуску продукції. Для цього потрібен об'єкт, на якому створено виробничі умови, максимально наближені до реального виробництва, де мають працювати випускники професійної школи. Із цією метою створюються навчально-виробничі цехи й ділянки, що відрізняються від майстерень. Устаткування в навчальному цеху розміщують у певній технологічній послідовності для випуску реальної продукції, що дає змогу організувати діяльність студентів відповідно до загального ритму цеху й дасть їм можливості бачити свій внесок у виконання плану випуску продукції. Все це активізує роботу студентів. Робота в навчальних цехах підвищує ефективність навчально-виховного процесу, оскільки умови навчання близькі до умов виробництва, що дає змогу студентам засвоїти випуск складної продукції. Організація виробничого навчання в навчальному цеху є проміжною ланкою між навчанням у навчальній майстерні й навчанням у цехах підприємства.

Основне завдання виробничого навчання студентів на підприємстві - удосконалення їхніх професійних навичок та вмінь, розширення й поглиблення професійних звань, вивчення передового виробничого досвіду, підготовка до виробничої практики та самостійної роботи на виробництві після закінчення професійного училища. Навчання студентів у цехах підприємства - вирішальний період у підготовці кваліфікованих робітників. У цей час студенти ознайомлюються з виробничою обстановкою, сучасним устаткуванням, новим технологічним оснащенням, із суміжними об'єктами робіт, сучасним технологічним процесом. Робота в колективах підприємств значно впливає на виховання студентів: вони засвоюють досвід висококваліфікованих робітників, переймають традиції трудових колективів; практично ознайомлюють із суспільним і виробничим життям підприємства; беруть участь у виконанні виробничої програми підприємства.

Виробниче навчання на підприємстві спрямоване на те, щоб студенти закріпили й удосконалили найважливіші навички під час виконання комплексних робіт, оволоділи вмінням планувати технологічні процеси, ширше ознайомилися з конструкціями типових виробів.

У процесі виконання типових для певного фаху робіт на підприємстві у студентів виробляється самостійність. Для деяких професій навчання на виробництві - єдина організаційна форма виробничого навчання. Це характерно для майбутніх кухарів, офіціантів, продавців, тобто тих професій, для яких у навчальних майстернях неможливо відтворити трудові процеси й умови роботи. При організації навчання студентів на підприємствах варто враховувати відмінності в організації навчально-виховного процесу в навчальних майстернях училища та в умовах виробництва. Якщо в навчальних майстернях навчання цілком підпорядковане навчальним цілям, то на підприємстві все спрямовано на забезпечення випуску продукції належної якості й обсягу.

Майстер виробничого навчання зобов'язаний узгоджувати хід навчального процесу з реальними можливостями й вимогами виробництва і при цьому зберігати свою керівну роль у навчанні й вихованні студентів, визначати раціональні форми організації навчальної роботи в групі, застосовувати найбільш доцільні прийоми й методи навчання та керувати кожним студентом. Крім того, майстрові виробничого навчання необхідно координувати свою роботу з навчання й виховання студентів з роботою керівників ділянок, бригад і кваліфікованих робітників, до яких прикріплені студенти.

Різноманіття й складність навчально-виховних завдань у ході навчання студентів в умовах виробництва вимагають від майстра обґрунтованого вибору раціональних форм організації навчання студентів. Однак при кожній з обраних форм зростає значення самостійності студентів порівняно з періодом навчання в навчальних майстернях. Майстер в умовах виробництва не може постійно стежити за студентами і допомагати їм, як це було під час навчання в навчальних майстернях. Тому до переходу на навчання в умовах виробництва студенти повинні навчитися самостійно планувати трудові дії, контролювати якість своєї роботи. Від того, наскільки розвинена професійна самостійність студентів, багато в чому залежить їхня адаптація до навчання на підприємстві, установлення правильних взаємин з товаришами по роботі.

Виробнича практика студентів на штатних робочих місцях - це заключний етап їхньої професійної підготовки, який проводиться в останні місяці навчання. До завдань, що розв'язуються у процесі виробничої практики, належать: соціальна, психологічна й фізіологічна адаптація студентів до виробничих умов; удосконалення й конкретизація професійних знань, навичок й умінь; спеціалізація з обраної професії; накопичення досвіду самостійної роботи в ході виконання складних виробничих робіт; оволодіння прогресивними технологіями, навичками роботи на сучасному устаткуванні, засобами механізації й автоматизації, високопродуктивними інструментами й пристроями, досвідом передовиків і новаторів виробництва; вивчення заводської технічної й технологічної документації, питань наукової організації праці; формування навичок й умінь застосовувати знання на практиці, розв'язувати складні виробничі завдання. У період виробничої практики важливо вирішувати завдання формування професійно важливих якостей майбутніх робітників, таких як швидкість реакції, координація рухів, швидкість уваги, спостережливість, уміння визначати на слух несправність у роботі устаткування й інструментів, розвиток окоміру тощо.

Виробнича практика організовується на штатних робочих місцях у цехах базового підприємства. Підприємство, зазвичай, визначає інженерно-технічних працівників і кваліфікованих робітників для керівництва практикою. У цей період навчання студенти повністю готуються до самостійної праці на підприємстві: освоюють типові роботи, удосконалюють швидкісні навички, ознайомлюються з організацією виробництва, долучаються до діяльності громадських організацій. Однак в умовах ринкової економіки в організації виробничої практики виникають труднощі. Справа в тому, що базові підприємства неохоче надають студентам професійних навчальних закладів під час проходження ними виробничої практики інформацію про новітні досягнення техніки й технології виробництва, оскільки ця інформація є їхньою комерційною таємницею. Вихід із цієї ситуації - диференціація професійного навчання як у теоретичному (профільному, спеціальному), так і у практичному плані.

Основи професійної майстерності студенти засвоюють на останньому, завершальному етапі професійного навчання, безпосередньо в умовах тієї ділянки виробництва, де вони будуть у подальшому працювати. Отже, регіональну спеціалізацію будуть забезпечувати не училища, а саме підприємство, фірма. По-перше, вони повинні будуть, підтримувати тісні зв'язки з училищами, визначати разом з ними той конкретний зміст професійного навчання, який вони беруть на себе; навчання проводити на зразках новітніх досягнень техніки й технології виробництва, на сучасній матеріально-технічній базі. Провідне місце в навчанні у такому разі будуть займати принципи диференціації, індивідуалізації й професійної спрямованості як такі, що найбільше відповідають завданням регіоналізації навчання. По-друге, підприємства мають здійснювати педагогічну підготовку своїх провідних спеціалістів. За такого розуміння регіонального компонента змісту професійної освіти проблема підготовки робітників і фахівців потрібного рівня кваліфікації в умовах переходу до ринкової економіки буде розв'язаною.