КОНСПЕКТ

1. ПРЕДМЕТ, СУБ'ЄКТ ТА ОБ'ЄКТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Бухгалтерський облік (БО), як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод.

Предмет БО -  це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбання, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, результати діяльності підприємства формування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Суб'єкт БО — це господарюючий суб’єкт в особі підприємства, організації, установи, особи тощо.

Об'єкт БО - це конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх процесі відтворення.

ГРУПУВАННЯ ОБ'ЄКТІВ ОБЛІКУ:

1. Господарські засоби (майно)

Для поглибленого вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, яки­ми є господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

—  за складом і розміщенням;

—  за джерелами утворення (формування).

Майно підприємства — це основні й оборотні засоби, що нале­жать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийня­то майно називати активами.

Активи (від лат. асtivus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у май­бутньому.

Класифікація активів:

 а) за формами функціонування:

• матеріальні активи - це засоби підприємства, які маю матеріально-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, запаси).
• нематеріальні активи - це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо).
• фінансові активи - це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти ти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств тощо.

Фізичних та юридичних осіб, які мають заборгованість перед цим підприємством, нази­вають його дебіторами.

 

б) за характером участі у процесі обороту:

• оборотні активи – це сукупність майнових цінностей, які об­слуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавер­шене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгова­ність, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку;
• необоротні активи – це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підпри­ємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні ак­тиви, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довго­строкова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

в) за ступенем ліквідності:

  Ліквідність активів підприємства — це ступінь можливості кон­вертування їх у грошову форму з метою своєчасного забезпечення платежів підприємства за поточними фінансовими зобов'язаннями

• абсолютно ліквідні активи - якщо конкретний ак­тив підприємства може набути грошової форми протягом місяця (кошти та їх еквіва­ленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземній валютах в банках і касі, цінні папери тощо);
• ліквідні активи - якщо конкретний ак­тив підприємства може набути грошової форми протягом 2—3 місяців (поточні фінансові вкладення та дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція, товари);
• малоліквідні активи - якщо конкретний ак­тив підприємства може набути грошової форми протягом 3—6 місяців (основні засоби, незаверше­не будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інве­стиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів).

 

2. Джерела господарських засобів 

Джерела – все те, за рахунок чого утворюються засоби підприємства або те, для чого вони призначаються.

а) власні джерела  належать підприємству на правах власності.

Власний капітал – статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

б) залучені джерела - тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприєм­ством умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові кошти під зобов'язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов'язань.

 Фізичні та юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами.

 

3. Господарські процеси

 У процесі господарської діяльності господарські засоби перебувають у постійному русі, здійснюють постійний кругообіг, змінюючи при цьому форму і вартість, тобто проходять операційний цикл.

 Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації ви­робленої з них продукції або товарів і послуг.

Стадії кругообігу:

-        постачання (купівля),

-        виробництво (витрачання/зберіган­ня),

-        реалізація (продаж).

Господарські процеси в узагальненому вигляді — це взає­модія трьох складових: засобів праці (будівлі, станки, обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, енергія), живої праці (робоча сила).

Господарський процес як частина кругообігу господарських засобів складається з первинних елементів — господарських опе­рацій.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства. Більшість господарських опе­рацій є наслідком вольових дій юридичних та фізичних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції. Разом із тим господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, скажімо явищ реальної дійсності, що трапляються незалежно від волі людини (стихійне лихо, моральний знос, інфляційний вплив тощо).

Ознакою господарської операції є те, що якісно відрізняє її від інших операцій і разом з тим дає можливість групувати однорідні господарські операції, наприклад, операції з реалізації продукції можуть відрізнятися залежно від умов поставок і покупців.

Показ­ники господарської операції забезпечують кількісну характеристи­ку операції з допомогою відповідних вимірників (натуральних, тру­дових, грошових).