ПЗ 4. Кредити та їх форми. Банки. Податки.

1. Обговорити сутність понять: Кредити. Банки. Податки. 

2. У чому цінність КРИВОЇ ЛАФФЕРА?

Головним джерелом доходів держави є податки.
Податки — обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.
Податкова система — сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методівїхньоїпобудови, а також інститутів та організацій, хцо забезпечують вилучен- няїх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.

Елементи системи оподаткування:
— суб’єкт (платник податків) — юридична чи фізична особа, що сплачує податки;
— об’єкт оподаткування — кількісно визначений економічний феномен, який служить базою для оподаткування. Іншими словами, податкова база — це грошова сума, з якої вилучається податок;
— джерело оподаткування — дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню.

Податкова ставка (норма оподаткування) — законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.
Податкова ставка може існувати в таких формах:
— середньої податкової ставки — відношення обсягу податків до величини доходу, що підлягає оподаткуванню;
— граничної податкової ставки — відношення приросту податків до приросту доходу, що підлягає оподаткуванню;
— податкові пільги — звільнення від податків або зменшення податкових ставок.

Податкова квота характеризує рівень оподаткування і визначається як частка податку в доході платника. З точки зору соціальної справедливості, цей елемент оподаткування має бути обо- в’язковим у формуванні механізму оподаткування. Але введення податкової квоти зменшує можливість впливу податків як економічного регулятора держави. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється.
Зв’язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету дослідив американський економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності відоме як “крива Лаффера” (рис. 17.6).

Класифікація податків
Залежно від рівня державних структур:
— загальнодержавні (встановлюються державними органами влади вищого рівня);
— місцеві (встановлюються місцевими органами влади та управління).
За об’єктом оподаткування:
— податки на доходи фізичних і юридичних осіб (заробітну плату, прибуток, ренту тощо);
— податки на майно (сплачуються постійно впродовж усього часу перебування майна у власності);
— податки на споживання (сплачуються при використанні доходів).
За методом стягнення:
— розкладні — спочатку встановлюється обсяг податкових надходжень, необхідних для потреб держави, а потім цю суму розкладають на окремі частини за територіями і, нарешті, між окремими платниками;
— окладні — встановлюються спочатку податкові ставки, а далі — розмір податку для кожного платника.
Визначальним критерієм класифікації податків є форма оподаткування.

За цією ознакою розрізняють такі податки:
Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.
Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.
Прямі податки, у свою чергу, набувають двох форм:
— реальні (земельний податок, домовий, на грошовий капітал і т. ін.);
— особисті — встановлюються для конкретного платника особисто (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток корпорацій, на спадщину, на дарування, на приріст капіталу, на майно і т. ін.).
Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії, акцизи і мито.
Фіскальні монополії — це встановлені державою ціни на товари та послуги, які забезпечують їй певні грошові надходження, тобто є своєрідним джерелом доходів держави від реалізації монополізованих товарів. Монополія держави може бути повна і часткова.

Мито — встановлюється за ввезення та вивезення товарів через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.
Розрізняють такі форми мита.
За походженням — експортне й імпортне.
За метою:
— фіскальне — має бюджетне призначення;
— протекціоністське — для захисту вітчизняного ринку від конкуренції з боку іноземних товарів та послуг;
— антидемпінгове — встановлюється на багатосторонній основі з метою розвитку світової торгівлі. Воно невелике за розміром і є перехідною ланкою до безмитної торгівлі;
— статистичне — для обліку експортно-імпортних операцій в умовах вільної зовнішньої торгівлі (не має бюджетного призначення);
— компенсаційне — встановлюється за угодою торговельних сторін з метою уникнення цінової конкуренції між ними.

За ставками:
— специфічне — встановлене на одиницю товару;
— адвалорне — як відсоток від вартості товару та послуг;
— змішане — яке передбачає чинність адвалорного і специфічного мита.

Принципи оподаткування:
— обов’язковість;
— оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;
— відносна стабільність у коротко- та середньостроковому періоді і гнучкість у довгостроковому періоді;
— прогресивний характер оподаткування;
— захист вітчизняного виробника;
— уникнення подвійного оподаткування.
Методи оподаткування:
— пропорційне оподаткування — не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки;
— прогресивне оподаткування — середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток (частку). Прогресивне оподаткування справляє найсильні- ший тиск на осіб з високими доходами;
— регресивне оподаткування ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткування вигідний для осіб із високим рівнем доходів, але вразливий для дрібних платників податків.